Обпалені війною

З 28 липня по 2 серпня 1941 року німецькі та румунські частини окупували  територію Гайворонщини.

   Перед  цим  обладнання  графітової  фабрики  було  евакуйоване  в  м.  Киштим  Свердловської  обл.

  Під натиском переважаючих сил противника радянські війська продовжували  хаотично відступати. Подекуди такий відступ нагадував панічну втечу.  До кінця  дня 31 липня 194 р. в районі Завалля діяв 130 стрілецький полк, який займав рубіж  на лінії Завалля - Березівка. Цього ж дня територію селища захопили  німці.

  Згідно договору між Німечиною та її союзником Румунією територія України була  поділена на кілька окупаційних зон: землі від р. Дністр до Південного Бугу  відійшли  до останньої і одержали назву «Трансністрія», решта увійшла до німецького  рейхскомісаріату "Україна" зі столицею у м.Рівне. Таким чином Завалля стало  німецькою територією. Річка Південний Буг стала кордоном між обома державами.  В той час навпроти Завалля, на правому березі  річки, за кілька сот метрів від  сучасного мосту, на  пагорбі був розташований румунський прикордонний пост. До війни в цьому ж районі  існувала поромна переправа, яку намагалися знищити німці. З цією метою переправу бомбардували німецькі літаки. Проте бомби не змогли влучити в пором. Врешті з планера було скинуто металеву рельсу, яка перебила трос. Після цього переправа перестала діяти.

  Під час окупації на території селища перебували військові частини, які складалися з італійців та французів. За спогадами очевидців, особливого інтересу до військової справи вони не проявляли. Більшість часу проводилася ними у пошуках розваг, зокрема у відстрілі жаб в долині річки.

  В приміщенні старої адміністративної споруди ЗГК (неподалік нинішнього кар’єру) знаходилася німецька комендатура на чолі з комендантом Брустом та його помічником Лідке.

 В період окупації на території ЗГК діяв концентраційний табір для  військовополонених та осіб запідозрених в антинацистських настроях чи діяльності.

Пам'ятник загиблим біля прохідної графіткомбінату

  В період з 1941 по 1944 р.р. в селищі було розстріляно 10 чоловік, 50 молодих  людей було вивезено на роботу в Німеччину. Вже після того як німці покинули Завалля, на території комбінату були виявлені два поховання. На дні однієї могили на глибині 1,5 метра знайшли тіла чотирьох чоловіків і двох жінок. За одягом було встановлено, що  тут поховані:

Юдін Микола Савович, 1927 р.н., лейтенант,

Юдіна ( Перекос) Явдоха Гаврилівна, 19-ти років;

Перекос Анастасія Климівна, 45-ти років, мати Явдохи;

Болдирєв Олександр Васильович, 20-ти років, солдат;

Коломієць Василь Захарович, 35-ти років, солдат;

Алінєнкін Олександр Олександрович, 20-ти років, солдат.

    Юдін М.С. попав в оточення і переховувався в с. Кам’яний Брід. Там був зарештований. Через деякий час  йому вдалося втекти. Але біля с. Березівка був знову схоплений німцями. Допитували Юдіна в Заваллі. Тут він і загинув.

 В іншій могилі, що знаходилася біля підніжжя котловану під складське приміщення, були тіла єврейки Бершадської (Любман) Катерини Мойсеївни, працівниці графітового комбінату;

 її 6-річного сина Бернадського Георгія; 3-х річної Бершадської Віри, 3-х місячної Бершадської Марії. Після вигнання нацистів тіла загиблих були перепоховані.

  Німці влаштовували так звані «розваги» з місцевим населення. Так, єврей Янкель Кельман був доведений окупантами до божевілля. Його повели до річки і змусили бігти по тонкій кризі. Під вистріли та реготання німців Кельман впав у крижану воду і втопився.

 В кінці лютого - на початку березня 1944 р.. в  Гайворонський  район  вступили  радянські війська.  До  Завалля  вийшли  частини  69 -ї  та  80 -ї стрілецьких дивізій. 

  Вранці 14 березня 1944 р.частина 27  інженерно - саперної  бригади  2-го Українського  фронту  під  командуванням  Є.П. Давидова  вигнала  німців  із  Завалля.

 Першим у селище ввійшов загін В. Грубаня, уродженця Завалля. Активну допомогу радянським військам надавали жителі Завалля: Е.Барабанчук, Д.Катюжан, Д. Пашковський, Ю.Клименчук, Т. Чемерис та інші.

Пам'ятник воїнам-визволителям

     Під час визволення селища загинули:

гвардії капітан Гринберг Наум Львович, 1912 р.н.,

гвардії лейтенант Стовбчастий Сергій Денисович, 1922 р.н.,

гвардії рядовий Хандибура Омелян Павлович, 1904 р.н.,

гвардії рядовий Тригубенко Федір Федорович, 1917 р.н.,

гвардії рядовий Волосян Василь Михайлович,1924 р.н.,

гвардії рядовий бабкін Саватій Миколайович, 1910 р.н.,

гвардії рядовий Калюжний Никифор Степанович, 1914 р.н.

 За часи війни  графітовий комбінат втратив  майно  на  суму близько 7861603  рублів ( в старих цінах). Селяни втратили 132 голови великої рогатої худоби, 198 овець, 110 свиней. Загальна сума збитків нанесена селу становила 21657137 руб ( в старих цінах).

    Поряд з матеріальними   Завалля понесло і значні людські втрати. На фронтах загинули 44 чоловіки, сотні повернулися додому пораненими та каліками. Так, Кліменчук Ганна Іванівна відправила на війну 3-х синів: Федора, Віктора, Сергія та свого чоловіка. Всі вони полягли в боях з окупантами. За роки окупації німці розстріляли 10 жителів селища, 50 юнаків та дівчат були відправлені до Німеччини на примусові роботи.